Прем’єра: Тарас. Повернення

Home/Ukrainian Community Center/Прем’єра: Тарас. Повернення
Loading Events
This event has passed.

Історична романтична кіносага “Тарас. Повернення” – це перший український фільм про 10-ти річне заслання Тараса Шевченка в російській царській армії в казахських степах. Це перший український фільм про першого політичного в’язня російського ГУЛАГу. І це перша спроба в історії українського кіно розкрити постать Тараса Шевченка не з точки зору вихолощеного академізму, а як цікаву та неординарну Особистість. Забудьте про образ “діда в кожусі” – адже у цьому фільмі, як і в житті, Шевченко – жартівливий, ексцентричний, романтичний і, водночас, величний!

У фільмі зняті неймовірні, воістину фантастичні пейзажі Мангистауської пустелі Казахстану, які сплітаються з духом і пориванням до свободи головного героя.

В ролі Тараса Шевченка – Борис Орлов.

У 2019 р. на міжнародних кінофестивалях у Кам’янці-Подільському, Рівному та Чернівцях фільм “Тарас. Повернення” отримав головні призи.

Забудьте про образ “діда в кожусі” – в цьому фільмі Тарас Шевченко такий, яким був і в
житті, яким відкривається у своїх листах, щоденниках, спогадах друзів – жартівливий,
романтичний, ексцентричний і, водночас, величний. Тому що цей фільм про небесне й земне,
про кохання й страждання, про незламність духу і крихкість душі.

Період заслання Тараса Шевченка (1847-1857) в українському літературному процесі
називають “мертвим десятиліттям». Однак новий кінотвір Олександра Денисенка
запрошує до розмірковування на цю тему – тему «Тарас Шевченко – український
дисидент-політв’язень, котрий протягом 10 років неволі зумів вижити, уникнути смерті,
відстояти свою гідність, залишитись людиною».

Кінострічка-сага розповідає про останні три місяці заслання Тараса Шевченка на
півострові Мангистау в Новопетровській фортеці на Каспії. Він не просто волелюб, а
особистість, яка навіть в умовах свавілля царського режиму й воєнщини, намагалася
залишитися самим собою. Він не просто життєлюб, а людина, зіткана зі свободи, талантів,
інтелігентності: крім рідної української, цікавиться й розмовляє казахською, польською,
російською, грає на музичних інструментах, малює, навіть в надзвичайній скруті ставить
жартівливі сценки, щоб розвіяти тугу друзів-солдатів… 1857 рік. Невільник Тарас отримує
вістку від друзів з Петербурга, що його помилував цар Алєксандр II. Однак військове
керівництво Новопетровського форту не поспішає повідомляти про це Тарасові й не
видає наказ про звільнення. Тим часом до форту прибуває таємний агент з Петербургу…
Розгортається інтрига: хто саме зацікавлений у неповерненні Тараса, чому й задля чого?
За 115-річну історію кінематографу знято лише три повнометражні художні фільми для
кінотеатрів на тему шевченкіани: “Тарас Шевченко” Петра Чардиніна (у головній ролі –
Амвросій Бучма, 1926 р.), “Тарас Шевченко” Ігоря Савченка (у ролі Тараса – Сергій
Бондарчук, 1951 р.), “Сон” Володимира Денисенка (у ролі Шевченка – Іван Миколайчук,
1964 р.). Фільм “Тарас. Повернення” Олександра Денисенка – четвертий. І разом з тим –
перший. Тому що це перший український фільм про 10-ти річне заслання Тараса
Шевченка, солдатчину в російській царській армії в казахських степах.
У 2012 році сценарій Олександра Денисенка “Прощання з пустелею” переміг в
Міжнародному конкурсі кіносценаріїв до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.
Протягом 2016-2017 років відбулися зйомки на 38 майданчиках (локаціях) – в Україні та
Казахстані з чудовою операторською роботою – у фільмі знято воістину фантастичні

пейзажі Мангистауської пустелі Казахстану, які сплітаються з духом головного героя,
його пориваннями до свободи. Задіяно понад 100 акторів, відзнято унікальні масові сцени.
У результаті стрічка отримала головні призи міжнародних кінофестивалів на теренах
України ( Камянець- Подільський, Рівне, Черновці) . І тепер з нею має нагоду
ознайомитися й американський глядач. Численні відгуки як кінокритиків, так і звичайних
глядачів, котрі вже подивилися фільм на громадських переглядах, підтверджують, що
«Тарас. Повернення» – це високомистецький інтелектуальний кінотвір, який виділяється
серед масової кінопродукції ширвжитку. Надзвичайно вишукана, як в філософському, так
і естетичному плані картина, з відточеною операторською та режисерською роботою.
(Олександр Криштолович, оператор-постановник, Київ). «Фільм Олександра Денисенка,
безперечно, – явище в сучасному українському кіно. В ньому все зроблено за найвищими
професійними стандартами: режисура, операторська робота, акторська гра. Для
мене, роль Тараса Шевченка, зіграна Борисом Орловим, – вершина акторства! Я тричі
дивився фільм, і тричі відкривав для себе щось нове, незнане». (Іван Бернацький,
Народний артист України, засновник, художній керівник та головний режисер
Українського драматичного театру в Нью-Йорку).

Разом з тим «Тарас. Повернення» – це фільм, який заслуговує широкого екрану,
багатотисячних залів. Тому триває боротьба інтелектуального українства за можливість
побачити цей фільм у кінотеатрах, тобто за випуск у широкий прокат. Ця боротьба
світоглядна (бо про національного генія), мистецька (бо взірець професійного кінотвору),
законна (бо держава виділила з бюджету 22,5 млн.гривень й має відзвітувати за його
цільове використання перед платниками податків). На підтримку виходу кінострічки
виступила громадськість України – її зусиллями проведено 16 громадських показів,
направлено звернення до Держкіно, створено тематичну сторінку на FaceBook,
влаштовано флешмоб #Тарас_Повернення / #Підтримуємо_Українське_Кіно, до якого
приєдналися однодумці в США, Канаді, Австрії, Італії, Іспанії, Німеччині, Азербайджані,
ПАР, Китаї та ін. . Зокрема, активно діє громадський комітет підтримки фільму в Нью-
Йорку.